День Матері - одне з найзворушливих свят, бо кожен з нас із дитинства і до своїх останніх днів має в душі  єдиний і неповторний  образ своєї мами, яка все зрозуміє, пробачить, завжди пожаліє і самовіддано любитиме, незважаючи ні на що. У цей день ми сердечно вітаємо дорогих матусь з їхнім святом. Пропоную вам  переглянути презентацію "Мамо, рідна і кохана..." і познайомитися як святкують День Матері у різних країнах світу.

"Мамо, рідна і кохана..." автор: Елена Филиппенко

(Джерело: "Мамо, рідна і кохана..." //Шкільна бібліотека.- 2018.- №4.- С.44-45)

 

Колись давно, близько 4,5 мільярда років тому, народилася пречудова й дуже важлива зірка Сонце. Вона найближча до нас, без неї було б неможливе життя на Землі. Сонце визначає екологію планети. Для того, щоб нагадати людям про важливість сонця існує Міжнародний день Сонця, який відзначається 3 травня. Започатковане свято Міжнародним товариством сонячної енергії у 1994 році. Кожного дня  сонечко зустрічає нас теплою посмішкою, зігріває  своїм теплом. А що ви знаєте про цю важливу для життя зірку? Поповніть свої знання, переглянувши інтерактивний плакат "Цікаві факти про Сонце".

(Джерело:https://tut-cikavo.com/tse-tsikavo/kosmos-vsesvit/596-tsikavi-fakti-pro-sontse)

Яскраве свято Міжнародний день соняшника святкується 1 травня. Започаткував це свято британський  садівник Річард Рейнолдс 1 травня 2010 року. Свято впевнено стартувало в Європі, розповсюдилося далі по світу, стало бажаною подією в Україні. Батьківщиною соняшника є Північна Америка. За легендою боги подарували індіанцям цю квітку, що символізує сонце, тому соняшник був священним символом для індіанського племені. У ХVІ столітті іспанці завезли соняшник до Європи. Квітка сонця давно стала  символом України.

Пропоную вам переглянути інфографіку "Соняшник - символ".

Добавить основной текст автор: Елена Филиппенко

 

Кожна людина  обов'язково чогось бажає, про щось мріє. Була  мрія і у 7 - річного американського  хлопчика  Кріса Греціуса, який боровся з лейкемією. Жителі міста, де він жив, вирішили підтримати дитину - зробити для нього щось хороше. Вони знали, що Кріс мріяв стати поліцейським. Тому своє 29 квітня 1980 року дитина провела у ролі справжнього полісмена: він відвідав поліцейську дільницю, вдягнув спеціальну уніформу,  літав на вертольоті,  склав присягу  та отримав звання почесного поліцейського міста Фенікс(штат Арізона). Хлопчик був щасливий, адже його мрія здійснилася.  Виявилося, що здійснювати бажання хворих  дітей - це гарна ідея, адже щасливі діти мають силу боротися з хворобою. 

Так з'явився Всесвітній день бажань. Це свято підтримали 49 країн світу разом з Україною. Я  думаю, що зараз у нас єдине бажання -  мир на нашій землі. І це бажання обов'язково здійсниться.

Бажань на світі є багато, і побажати можна все,

та тільки миру ми бажаємо, а буде мир, то буде все!

(Джерело: https://cutt.ly/yGElWVl)

 30 років тому, 29 квітня 1992 року, національна  збірна України провела свій перший матч. Зустріч в Ужгороді з Угорщиною завершилася поразкою наших - 1:3. Перший гол в ворота угорської команди забив нападник "Чорноморця" Іван  Гецько. Відтоді дата 29 квітня відзначається як Всеукраїнський день футболу. Вона нагадує історичне минуле і той шлях, який пройшов футбол України за три десятиліття самостійного існування. 

(Джерело: https://upl.ua/ua/news/view/4016)

Пропоную вашій увазі стрічку часу "Всеукраїнський день футболу в історії".

 

26 квітня 1986 року о 01.23 сталася найбільша техногенна аварія в історії людства - вибухнув четвертий реактор Чорнобильської АЕС. Жахлива аварія призвела до радіоактивного опромінення величезної кількості людей, до забруднення води й довкілля. На території України утворилася так звана 30 - кілометрова "зона відчуження", з якої терміново були  відселені жителі задля порятунку їхніх життів. Майже щороку в українських видавництвах виходять книги про Чорнобильську катастрофу. Пропоную вам  огляд - презентацію "Чорнобиль: трагедія, подвиг, пам'ять", яка  поверне вас у квітень 1986 року.

 

26 квітня 1840 року вийшло перше видання "Кобзаря" Тараса Шевченка. Цікава історія цієї події. Український поміщик Петро Іванович Мартос замовив акварельний портрет у молодого, але вже відомого художника Тараса Шевченка. Під час роботи над полотном той відволікся на хвилинку. Мартос підняв з підлоги аркуш паперу. Там були вірші. "Знаєте автора? - запитав поміщик у художника. Тарас відповів:"Так, - і додав: - Знаю, бо це я". Витягнув з - під ліжка коробку, в якій тримав увесь поетичний доробок. Коли Мартос простяг руку до купки паперів, Шевченко притис їх до грудей. "Прочитаю й неодмінно поверну", - запевнив його Петро Іванович. Віддаючи вірші, Тарас Шевченко попросив:"Нікому не показуйте". Мартос побожився, а сам подався до Євгена Гребінки. Гребінка вже знав твори Тараса Шевченка і готував добірку для збірника "Ластівка". Разом вони вирішили впорядкувати рукопис і видати книжку. Книжку надрукували накладом тисячу примірників по 115 сторінок на цигарковому папері. Вона містила 8 поезій. Зворот першого аркуша книги прикрасив офорт за малюнком Василя Штенберга "Кобзар із поводирем".

Книжка розійшлася швидко. А виторг видавця Петра Мартоса склав не менше ніж 400 рублів сріблом.

І.Я.Франко писав: "Ся маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело  чистої, холодної води, засяяла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією слова".

(Джерело: Початок літературної ниви // Шкільна бібліотека.- 2020.- №3.- с.42)