Шановні батьки!
До Всесвітнього дня казки пропоную вам переглянути онлайн - листівку.
Умій любити, умій мріяти
І у власні сили вірити!
Шановні батьки!
Мудрість багатьох поколінь доводить, що найголовніше завдання батьків - допомогти дитині піднятися на власну гору, реалізуватися в житті. Книги з серії "Видатні особистості.Біографічні нариси для дітей" допоможуть вам в цьому. У кінці кожного розділу є вправи - запитання, які допоможуть вашим дітям запам'ятати головне і цікаве. Читайте ці книги разом з дітьми, проводьте свій вільний час з усією родиною! Пропоную вам для перегляду віртуальну виставку "Читайте мотиваційні книги".
Библиотека і батьки:
співпраця заради дитини
співпраця заради дитини
У Концепції Нової української школи можна прочитати, що "запорукою успіху нової школи є тісна співпраця з батьками.." Вже третій рік при бібліотеці ЗЗСО №18 працює інформаційно - консультаційний центр "Сімейний формуляр". Згідно плану роботи центру, для батьків 4-А класу(кл. керівник Гарбуз Л.М.) були проведені батьківські збори, на яких бібліотекар Філіппенко О.Б. прочитала оповідання Бєлкіної Л.В. "Секрети виховання"(з циклу "Теплі історії"), презентувала книгу М.В. Коченгіної "Як залучити вашу дитину до читання" та ознайомила батьків з новим проектом "Давайте читати".
Секрети виховання
Мене часто запитували колеги,
сусіди, знайомі:
- Як вам вдалося виховати таких
гарних дітей? Поділіться, будь ласка, секретами виховання.
- Та які ж тут секрети, шановні?
Просто всі наші діти вийшли у доросле життя із теплих і світлих спогадів.
Майже у кожної людини є
найтепліші спомини дитинства, які зігрівають душу, освітлюють шлях, викликають
натхнення і спонукають до творчості, допомагають пережити труднощі і
неприємності, оберігають від лиха, застерігають від необдуманих вчинків, живлять
і надихають.
Підґрунтям для таких спогадів, як
правило, є не якісь занадто яскраві, величні і неординарні події, а звичайні,
рядові, повсякденні, осяяні любов’ю один до одного, турботою і небайдужістю. І
не сховані вони за сімома замками, щоб не наврочили від заздрощів, а лежать на
виду, бо прості, щирі, звичні, як день, як сонце, як небо, як літо і зима…
У мене низка усіх теплих і
світлих спогадів довга, а деякі з них найчастіше просяться до серця.
Часто згадую тихі вечори в колі
сім’ї. Ось ми усі разом впоралися з
домашніми справами. Я сідаю за великий круглий стіл, вкритий вишитою
скатертиною, а довкола мене злітаються маленькі пташенята. Тиша, бо не можна
мамі заважати, вона працює : пише конспекти, готується до уроків, перевіряє
зошити… І вони, висолопивши язички від старання, теж щось пишуть, малюють, розфарбовують…І
тільки коли втомлений тато-шахтар, лежачи на дивані перед телевізором,
зненацька голосно захропить, вони здригаються від несподіванки і тихенько
підхихикують. За вікнами іде дощ або мете сніг, завиває вітер, стукає у вікно
старий ясен замерзлими гілочками, а нам так спокійно і затишно, так тепло і приємно бути вкупі.
Хоча і галасливі посиденьки теж у
нас були майже не щодня. Якою б не була втома, а ми знаходили завжди час для
ігор із дітьми, для спільної вечері або чаювання. Ми й зараз із чоловіком
граємося з внуками і у настільні ігри, і в рухливі, і в інтелектуальні.
А на Новий рік, крім традиційних
розваг: пісень, хороводу навколо ялинки – ми ще придумали свою власну
забавлянку. Коли наставав час роздачі подарунків, чоловік наряджався в Діда
Мороза: одягав навиворіт дублянку (тобто вовною догори), чіпляв бороду, брав
червоний лантух із подарунками – і у нас починався святковий розіграш, тобто
лотерея. Діти по черзі діставали номерки з татової шапки, а я роздавала
виграші. Я хитрувала, а діти до якогось часу про це не здогадувалися. А треба ж було зробити так, щоб кожному з них дістався і альбом, і олівці, і набір
кольорового паперу, і шоколадка, й іграшка… Увесь виграний скарб розглядався
ними довго і ретельно. Скільки ж радості було в оченятах, скільки щастя і
вдячності! А ми з чоловіком таким чином
вирішували і проблему з подарунками на свято, і сімейну фінансову
проблему (адже це були скрутні часи) – придбання канцелярського приладдя для
занять у школі й дитячому садочку. От ми й поєднували приємне з корисним. Та у
нас і зараз відбувається така розвага на Новий рік, змінилася тільки кількість
учасників – додалися онуки і я з дідом.
Саме ця тогочасна скрутність
створила ще одне заняття, яке ми перетворили на радість. Це щотижневі (а то й
частіші) походи чи поїздки на дачу чи город. Якщо на город – то пішки, якщо на
дачу – то на велосипедах. Я везу одну доню, чоловік – другу, а син їде сам. Ми
з донею на весь голос виспівуємо: « Я – козачка твоя, я – дружина твоя, пане
полковнику, мій синьо-о-окий». Працюємо разом: ми копаємо, а діти вибирають
картопельку, ми поливаємо, а вони збирають огірки… А потім найприємніше –
пікнік, або з’їдання тормозка. Хліб, цибуля, сало (не завжди було), варені
яйця, помідори, огірки, узвар - найсмачніша їжа! Та ще й на природі, та й ще
після роботи… Втомлені, але щасливі ми поверталися ввечері додому.
Ми змалечку привчали дітей до
праці. Коли дівчаткам було по два роки, вони вже самі мили після їжі свої тарілочки
та чашечки. А так як були зовсім дрібненькими, то не діставали до крана з
водичкою, і ми їм підставляли стільця. Робили вони це із задоволенням. Ви б
бачили їхні серйозні личка – помічниці ж ростуть!
А ще у нашій родині всі любили
смачненьке: і малі, і дорослі. Навіть єдина шоколадка ділилася на всіх. І ніхто
не був проти.
А влітку був обов’язковим
відпочинок на Осколі у сосновому лісі. Діти частенько хворіли взимку, і ми
вивозили їх на оздоровлення. Жили у наметі, а як пощастить, то у дерев’яній хатинці на базі відпочинку. Досхочу купалися в
річці, дихали хвойним повітрям, ловили рибу, збирали гриби та ягоди, ганяли м’яча… І теж поверталися щасливі – засмаглі, усміхнені, з купою
яскравих вражень і цікавих світлин.
А ще ми любили спостерігати за нічним
небом. Частенько влітку, коли стемніє, виходили на вулицю і милувалися
спалахами падаючих зірок, супутниками, сузір’ями…
Ми взагалі багато буденних речей
робили з радістю і запалом. Наскладаємо грошенят – і на базар купувати обновки,
бо скоро школа, а там і зима. Я й до цього часу не знаю, як за невеликі гроші
ми умудрялися приодягтися всі п’ятеро. Вихователька з дівчачої
групи говорила: «Ваші доні ходять, мов лялечки». Правда, я навчилася шити і на
старій швацькій машинці, що дісталася від мами, часто створювала шедеври: то
сукенки чи спідниці дівчаткам, то сорочечку синові. Хоча шити не люблю, але
довелося.
Звичайно, ні ми , ні наші діти не
ідеальні. Але ми з чоловіком намагалися бути прикладом для дітей, а діти
виховували нас. Якось син-старшокласник знайшов табель успішності чоловіка за
десятий клас. І коли тато зробив йому зауваження щодо четвірки з біології, син
сказав: « А у тебе в табелі були навіть трійки з іноземної та математики». На
що чоловік відповів: « Я винен, бо не старався. І мені зараз соромно. Але
усвідомив я це не відразу. А діти повинні бути кращими за своїх батьків». І
зараз син теж говорить своїй доці (я чула!): « Ти повинна бути кращою за мене».
Минув час. Наші діти стали
дорослими. Усі троє закінчили школу з відзнакою, академію – з червоними
дипломами магістрів. Період студентства у нашій сім’ї тривав вісім років: спочатку син вчився, а потім дівчата. І вісім років
кожного тижня ми готували дітям тормозки: варили борщі, смажили рибу і м’ясо,
пекли пиріжки, ліпили вареники… І зустрічали, і проводжали. Якщо чесно, то було
важкувато. Ми з чоловіком працювали без вихідних. А зараз цей період згадується
як щасливий час. І як добре, що все це не було марним. Діти не осоромили нас,
вивчилися, чесно працюють, виховують дітей, не забувають про нас.
Ми зберегли світлі спогади життя
й по цей день, не відкинули їх як сентиментальний непотріб, а надали
найпочесніше місце у скриньці своєї пам’яті. І час
від часу і ми, і наші діти перебираємо ці коштовності, щоб наповнитися силою,
підзарядитися енергією, набратися впевненості і мудрості, бо в душевному більше
світла і тепла. Це те, що робить паросток міцним, а людину щасливою. Чи
прихований у цьому всьому якийсь секрет виховання? Думаю, що так. Це
–власний позитивний приклад, небайдужість і безкорисна любов!
"Сімейний формуляр" - це спільні з дітьми та батьками інтерактивні ігри. В родинах була прочитана казка О.Іваненко "Великі очі", а після цього проведена гра за цією казкою.
Шановні батьки!
5 вересня 2017 року Верховна Рада проголосувала за "Закон про освіту". Як реформа змінить життя учнів? Пропоную вам переглянути інфографіку "Нововведення в українській освіті".
Звіт про проведення хвилинок радісного читання
"Прекрасна книжка українська, різноманітна, дивна, чарівна"
Презентація "Виховання у дітей інтересу до читання"
Інформаційно - консультаційний центр "Сімейний формуляр"
Що люблять читати учні 2-Б класу?
Що люблять читати учні 3 класу?
Що люблять читати учні 2-А класу?
Хвилинки радісного читання
Про
важливість сімейного читання останнім
часом говорять багато і це виправдано. Воно
є найбільш дієвим вирішенням
проблеми не читаючих дітей.
В рамках інформаційно – консультаційного центру «Сімейний формуляр» бібліотекар разом з вчителем організували в 1 класі хвилинки радісного читання
«Прекрасна книжка українська, різноманітна, дивна, чарівна».
Чому
радісне читання? По – перше, зустріч з книгою завжди радість для дитини, по –
друге, діти люблять слухати, по – третє твори українських авторів читають
найрідніші люди – батьки. Хвилинки
проводяться 1раз на тиждень. Кожний
місяць присвячений письменникам, які
народилися в тому чи іншому місяці. Так, наприклад, у вересні батьки читали
казки В.О.Сухомлинського, смішинки Г.Бойка, у жовтні – вірші Б.Стельмаха, в
листопаді – твори П.Воронька та А. Малишка, в грудні відбулося знайомство з творами С.Черкасенка.
На
хвилинках використовується синергетичний
підхід, тобто відбувається не тільки голосне читання, дітям пропонується
відгадати загадки про героїв творів, які читаються, намалювати малюнки,
обговорити прочитане. Таким чином в
учнів пробуджується любов до художнього
слова, розширюється коло їхніх
інтересів, збагачуються знання про творчість українських авторів. Хвилинки
радісного читання сприяють патріотичному вихованню дітей та зростанню авторитету
батьків.
2017 - 2018 навчальний рік - це рік німецької мови в Україні. Згідно плану роботи інформаційно - консультаційного центру "Сімейний формуляр"
30 листопада бібліотечно - інформаційний центр школи приймав батьків і дітей для участі в літературному квесті "Казковий світ братів Грімм". Учні 4 класу разом з батьками прочитали казки німецьких письменників і були підготовлені до квесту. На них чекали різноманітні завдання на вулиці "Журнальна", у сквері "Словниковий", на алеї "Віртуальна", на площі "Творча" та у провулку "Виставковий".
Нарешті одна з команд проходить всі зупинки і бистріше за інших складає відомий вислів з казки братів Грімм "Хоробрий кравчик" - "Коли злий буваю, то сімох убиваю". Квест пройшов пізнавально і весело, а після нього батьки разом з дітьми переглянули мультфільм "Бременські музиканти".
Буктрейлер на книгу Я.Корчака "Як любити дитину"
Інтерактивний плакат "Януш Корчак: життя, віддане дітям"
Відеовікторина "Король дітей"
Інтерактивний плакат
Шановні батьки! Для вас корисні сайти
http://dytpsyholog.com - перший український сайт для батьків
http://maxybaby.net.ua сайт для сучасних батьків
http://childdevelop.com.ua сайт "Розвиток дитини"
Немає коментарів:
Дописати коментар